Іван Миколайчук був кінозіркою 60-70 х років минулого століття. У ті роки майже жоден фільм не обходився без його участі. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. "Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко", − казав про Миколайчука великий Параджанов.

У його особі українська нація має світового невмирущого позитивного героя, який пробуджував національний дух українців. Проте звання народного артиста Іванові Миколайчуку так і не присвоїли, бо тодішні ідеологи винесли акторові вирок − "націоналіст". Державну Шевченківську премію Іван Миколайчук отримав вже посмертно.

Народився в селі Чортория Чернівецької області.

У 1957 р. закінчив Чернівецьке музичне училище, у 1961-му − театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О.Кобилянської.

1965 року Закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня В. Івченка).

У кіно дебютував ще студентом у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики "Двоє". В гарному обличчі, тонкій усмішці та приглушеному голосі героя молодого Миколайчука не можна не помітити якоїсь таємниці, недомовленості, глибини − тих рис, які ляжуть через 2-3 роки в основу феномена особистості великого актора.

Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі "Сон" та Івана Палійчука у "Тінях забутих предків" одразу принесли Миколайчукові загальне визнання. Особливо кінострічка "Тіні забутих предків", яка здобула близько десяти радянських та зарубіжних призів та нагород і була визнана однією з двадцяти найкращих картин світу. Безперечно, успіхові цього фільму сприяла участь у ньому талановитих митців та, передусім, Івана Миколайчука.

А тоді, після блискучого дебюту в кіно, його знімали часто, й він запам'ятовувався в більшості картинах. Запам'ятовувався навіть тоді, коли йому, по суті, й не було чого грати, але Іван Миколайчук "витягував" роль завдяки своїй особистості і вмінню створити образ майже з повітря, створити його з нічого. Реальний і міфічний, ніжний і жорстокий, багатоликий і багатоманітний, в головній ролі чи в епізодичній, він міг внести у кінострічку щось неповторне, своє, те, що не виходило в інших.

Іван Миколайчук відзначався допитливістю, прагненням до акторських вирішень. Ці риси допомогли акторові стати самобутнім митцем. Своєю індивідуальністю, дивовижною переконливістю, виправданням пропонованих обставин Миколайчук заражав глядачів, примушував співпереживати і вірити.

Іван Миколайчук уособлював яскравого романтика, націленого на вертикальний рух − угору, ввись! З фільму "Білий птах з чорною ознакою" (1971 р.) починається нова сторінка у творчості Івана Миколайчука-актора — він стає ще й сценаристом.

У яскравому фільмі Бориса Івченка "Пропала грамота" Іван Миколайчук не тільки виконавець колоритної ролі козака Василя, а й фактичний співрежисер. Він працював над музичним оформленням фільму.

Карпатское Золото. Фильм. Триллер